GINO VANNELLI
Країна: Canada
Gino Vannelli / Джино Ваннеллі – вокал
Greg Goebel / Грег Гобел – клавішні
Rienhardt Melz / Райнхардт Мелц – барабани
Jay Koder / Джей Коудер – гітара
Damian Erskine / Деміен Ерскін – бас
Patrick Lamb / Петрік Лем – саксофон
+
Денніс Аду – труба (Україна)
Олександр Чаркін – тромбон (Україна)
Джино Ваннеллі (Gino Vannelli) - канадський співак, музикант і композитор італійського походження, який працює в стилях соул, поп-рок, джаз, фанк. Неодноразовий номінант Grammy. За сорокарічну кар'єру Джино Ваннеллі випустив близько 20 альбомів.
Джино Ваннеллі народився в 1952 році в музичній родині в канадському Монреалі. З дитинства захопився джазом і почав вивчати музичну теорію і гру на барабанах (його кумирами були Джин Крупа, Бадді Річ, Джо Морелло, Елвін Джонс). У 15 років Джино почав складати пісні, виступаючи під псевдонімом Vann Elli. На початку 70-х музикант приїхав до Лос-Анджелеса, де йому вдалося підписати контракт з лейблом A&M Records. Після виходу перших альбомів і участі в знаменитому музичному телешоу Soul Train Джино Ваннеллі став по-справжньому популярним. Співак багато гастролював, виступаючи на розігріві у легендарного Стіві Вандера, а в 1978 році отримав свою першу номінацію на Grammy. П'ять із шести його альбомів, що вийшли в 70-ті роки, потрапляли до сотні найкращих дисків за версією Billboard. Ефектна зовнішність і сценічний драматизм звели Ваннеллі в ранг «джазового секс-символа» 70-х. Цікаво, що ця роль ніколи не перешкоджала музичному вдосконалення виконавця і не впливала на якість його музики.
У 1981 був записаний найуспішніший альбом Ваннеллі - Nightwalker, в який увійшов неймовірно популярний сингл Living Inside Myself (він приніс співакові вже четверту номінацію Grammy). Далі з’явився альбом Black Cars (1985), який також став платиновим, а потім Big Dreamers Never Sleep (1987), записаний на його власній студії - Blue Moon Studios.
У якийсь момент співак серйозно захопився філософією і теологією, що надихнуло Джино Ваннеллі на написання матеріалу альбому Inconsolable Man (1990). Пошуки сенсу життя дещо відволікали від музики, Ваннеллі багато подорожував, побував в Перуанських Андах і Японії, де намагався знайти відповіді на свої питання. Це стало причиною довгих перерв між виходами альбомів. У 1995-му році побачив світ цикл джазових пісень Yonder Tree (1995). Особливим своїм досягненням співак досі вважає отримане тоді право виступити перед Папою Римським Іоанном Павлом Другим. Джино Ваннеллі продовжує активно записуватися і гастролювати і зараз.
